У недавній колонці для видання The Guardian аналітик Фонду Карнегі Крістофер Чіввіс закликав Білий дім переглянути свою стратегію стосовно Ізраїлю та України. За словами експерта, США ризикують втягнутися в «нескінченну війну», якщо не вжитим заходів для зміни підходу до цих конфліктів.
Її короткий виклад:
«Штати перебувають у складній ситуації з президентом України Володимиром Зеленським та прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньяху. Вашингтон надав широку військову підтримку обом, навіть коли їхні дії суперечать довгостроковим інтересам США. Потрібен більш ясний підхід.
США не можуть дозволити собі підтримати Ізраїль в ескалації конфлікту, який завдає шкоди глобальній репутації Америки, робить її новою мішенню терористів або втягує її в дорогу і невиграшну війну з Іраном. Прямо зараз у Нетаньяху немає плану уникнути цих результатів, і він лише на словах підтримує дипломатію.
Нетаньягу кидає виклик Байдену більш відкрито, ніж Зеленський. Але розрив між його (Зеленського – Ред.) цілями війни і тим, що краще для Америки, стає дедалі очевиднішим.
Справа України права, і її суверенітет має бути збережений, але, знову ж таки, США не можна втягувати дюйм за дюймом у нескінченну війну, особливо таку, що містить у собі реальні ядерні ризики.
Зеленський не бажає робити значущих кроків до реалістичного припинення вогню. Замість цього він напирає, нібито сподіваючись повернути всі втрачені території України силою зброї.
Раніше цього літа Зеленський навіть схвалив напад на російську Курську область, який був настільки ризикованим, що він приховав його від Пентагону (точно так само, як Нетаньягу минулого тижня створив у офіційних осіб США враження, що він зацікавлений у припиненні вогню з Ліваном, хоча насправді він планував відкрити новий фронт у війні).
Тим часом «план перемоги», який Зеленський презентував Байдену минулого тижня, був черговою вимогою збільшити постачання зброї та зняти обмеження на те, що йому нав’язали США.
Зеленський і Нетаньяху побоюються політичної катастрофи, якщо відступлять від своїх жорстких позицій. І враховуючи, що вони досі не заплатили майже ніякої ціни за ігнорування Вашингтона, навіщо їм зміна курсу?
Щоб змусити цих проблемних друзів узгодити свої стратегії з інтересами США, Вашингтон може запропонувати їм підсолоджувачі: Україні – реалістичний план забезпечення її післявоєнних потреб у безпеці; Ізраїлю – економічні вигоди від нормалізації відносин із Саудівською Аравією.
Обидва ці варіанти вивчаються, але вони можуть зажадати нових великих військових зобов’язань, яких Вашингтону було б розумніше уникнути, – повноправного членства України в НАТО і договору США про оборону з Саудівською Аравією.
Тому такі стимули необхідно поєднувати з більш жорсткою лінією (щодо влади Ізраїлю та України – Ред.) з боку Вашингтона.
Для початку, Білий дім не повинен соромитися публічно заявляти про те, як він бачить інтереси США, навіть якщо вони розходяться з інтересами його друзів.
Білий дім може також побоюватися, що жорстка любов до Зеленського може зашкодити шансам Камали Гарріс на перемогу серед виборців, які вагаються, у Пенсильванії. Чи спрацює це? Неясно. Інший варіант – обумовлювання рівнів військової допомоги обом країнам. Деякі демократи можуть здригнутися при думці про скорочення військової підтримки США в Україні. Але якщо Україна не готова прийняти стратегію з припинення війни в реалістичні терміни без її небезпечної ескалації, скорочення підтримки може бути єдиним варіантом уникнути ще однієї нескінченної війни».