Для того, щоб бути конкурентоспроможним в епоху штучного інтелекту, потрібна особлива освіта, пише експерт Брент Оррелл у колонці для American Enterprise Institute. Набір навичок вимагатиме від людини максимальної гнучкості.
Після десятиліть промислових роботів, звільнень на заводах і аутсорсингу, автоматизація нарешті прийшла в офіс. У нещодавній статті Wall Street Journal було показано, як нові “роботи для розуму” — складні алгоритми та мовні моделі генеративного штучного інтелекту — створюють зростаючу невизначеність у професійному класі.
У минулому автоматизація, як правило, більше турбувала робітників, особливо тих, хто працює у виробничому секторі. Однак численні нещодавні дослідження показують, що генеративний ШІ з його акцентом на мовні завдання означає, що частину роботи, яку виконують люди, що заробляють на життя словами (чи то письмо, чи то програмування, чи то координація дій), може перебрати на себе ШІ, який допомагає їм виконувати деякі завдання, до того ж краще і швидше.
Однак одна із загадок ШІ полягає в тому, що, на відміну від попередніх етапів автоматизації, працівники з більш високим рівнем освіти та навичок часто є більш вразливими, ніж люди з більш низьким рівнем знань та підготовки. Це не обов’язково означає, що цінність низькокваліфікованої роботи зростає, а, радше, що навички більш високого рівня “демократизуються”, що дає змогу працівникам виконувати більш складні завдання та роботу з меншою кількістю років дорогої освіти та навчання.
У статті Wall Street Journal документуються нещодавні звільнення, пов’язані з впровадженням генеративного штучного інтелекту. Попри те, що загальна кількість втрачених робочих місць в абсолютному вираженні залишається низькою, це підкреслює рівень занепокоєння серед працівників, які дедалі частіше вважають свою роботу потенційно схильною до ризику.
Найбільше непокояться молоді працівники: 65 відсотків мілленіалів і 72 відсотки представників “покоління Z” повідомили, що вони певною мірою вкрай занепокоєні тим, що ШІ зробить їхню роботу непотрібною або що її буде автоматизовано. Але працівники старшого покоління теж занепокоєні — більш ніж половина представників “покоління X” і цілих 40 відсотків “бумерів”.
Занепокоєння є природним і навіть виправданим, але ми маємо усвідомлювати, що для робітників не все так похмуро.
Як зазначають автори Wyman, впровадження ШІ не є гладким і лінійним процесом. Теоретично ШІ може багато чого, але для значного підвищення продуктивності підприємства повинні переосмислити і реструктурувати свої бізнес-процеси, а це складне і дороге завдання в багатьох аспектах. Підприємствам доведеться ухвалювати важкі рішення про те, чи варто впроваджувати ШІ і як це зробити, враховуючи такі фактори, як капітальні вкладення, обтяжливі методи проб і помилок, альтернативні витрати, а також час і гроші, витрачені на перепідготовку працівників. Сьогоднішня всюдисуща інтернет-економіка не з’явилася відразу. Нам знадобилося чотири десятиліття, щоб досягти того, що ми маємо, і 20 років, перш ніж ми домоглися значного зростання продуктивності.
Параметри щодо ШІ та робочих місць двоякі. По-перше, наслідки з плином часу будуть значними; і, по-друге, те, якими виявляться ці ефекти, вельми невизначено. На кожну позицію, що прогнозує ризики “заміни” і втрати робочих місць, інша передбачає створення і “збільшення” робочих місць — схильність технологій допомагати людям і підвищувати їхню продуктивність, а не просто замінювати людську працю. (Це нагадує старий жарт про те, що сталося б, якби ми склали всіх економістів встик. Відповідь: нічого, тому що вони все одно ніколи не дійдуть висновку).
Як ми можемо підготуватися до майбутнього, враховуючи цю невизначеність? Відповідь проста, але непроста. Як сказав президент Дуайт Ейзенхауер, “плани марні, але планування необхідне”. Він мав на увазі, що плани крихкі і рідко витримують зіткнення з реальністю. (Передаючи ту саму ідею дещо лаконічніше, боксер Майк Тайсон сказав: “У кожного є план, поки його не б’ють по морді”.) З іншого боку, планування розвиває самопізнання, гнучкість і здатність адаптуватися до мінливих обставин.
У контексті роботи та кар’єри планування з урахуванням невизначеності може набути форми більшої уваги та інвестування в широкий набір навичок, які дають працівникам диверсифікований “портфель” здібностей. Коли технологія раптово витісняє заповітну, високорозвинену навичку, у працівника з’являється когнітивна гнучкість, упевненість, предметний досвід і соціальні компетенції, потрібні для адаптації та, за потреби, переосмислення.
Основою портфеля навичок мають бути не когнітивні або м’які навички, такі як гнучкість, управління часом, робота в команді та спілкування. У сукупності ці навички необхідні для навчання і дають змогу працівникам засвоювати та застосовувати нові знання в режимі реального часу. Нещодавнє опитування IBM серед 3000 керівників вищої ланки у 28 країнах показало, що за останні сім років кластер м’яких навичок піднявся на вершину списку “критичних навичок”, тоді як рівень володіння STEM (“Наука, Технологія, Інженерія, Математика” — Ф.), а також базові навички роботи з комп’ютером і програмним забезпеченням впали на дно.
Це важливий ринковий сигнал. Нам слід звернути на це увагу.
Вкрай важливо не залишати поза увагою фонову невизначеність під час відстеження останніх подій у сфері штучного інтелекту та зайнятості. Звільнення — це факт життя в ринковій економіці, і втрата робочих місць серед деяких висококваліфікованих працівників не означає, що студент має покинути свій фах з інформатики, бо він перестав бути “безпечним”.
Реальність така, і так було протягом деякого часу, що немає нічого “безпечного”, поки дме вітер “творчого руйнування”. Найкраще рішення — почати планувати, щоб бути гнучким.