Штрафи за зупинку і стоянку в заборонених місцях нерідко скасовують у судах, оскільки значна частина постанов складається з порушенням вимог законодавства. Основна причина — інспектори не доводять самого факту порушення або фіксують його неналежним чином. Наприклад, у матеріалах справи може бути відсутня точна тривалість стоянки, не врахована посадка чи висадка пасажирів, розвантаження або інші обставини, що роблять дії водія правомірними.
Закон передбачає штраф у розмірі 340 гривень за базове порушення та 1 445 гривень — у разі створення перешкод дорожньому руху. Водночас суди часто визнають такі постанови недійсними, якщо інспекція обмежилася лише фотофіксацією або кількасекундним відео. Судова практика вимагає безперервного запису, який демонструє увесь час порушення. Одна лише постанова інспектора доказом не вважається.
Найпоширенішими помилками поліції залишаються відсутність відеодоказів, ігнорування пояснень чи ситуаційних обставин, а також надто загальні формулювання: на кшталт “стояв під знаком 3.35” без зазначення конкретного часу або деталей. У таких випадках суди закривають справи, оскільки відсутні належні та допустимі докази вини водія.
Для того щоб штрафи були законними та мали юридичну силу, поліція повинна чітко документувати кожен етап фіксації порушення, забезпечувати повноцінні безперервні відеозаписи й контролювати роботу інспекторів. Наразі значна частина постанов скасовується в судах, що негативно впливає на рівень довіри до системи контролю за дотриманням правил дорожнього руху.