Російський вугільний сектор стрімко втрачає позиції, стикаючись із низкою катастрофічних викликів — від міжнародних санкцій до економічної ізоляції та скорочення попиту з боку стратегічного партнера — Китаю. Про це повідомляє агентство Bloomberg з посиланням на російську статистику.
У 2024 році лише 50% вугільних підприємств РФ зберегли прибутковість. Решта – працюють у мінус, або повністю зупинили роботу. Зокрема, ПАТ «Мечел» попередило про можливе скорочення продажів на 25%, визнавши: видобуток стає нерентабельним.
Особливо критична ситуація в Сибіру. Частина шахт у Кузбасі вже законсервована, а місцева влада в Кемеровській області звітує про 20% дефіцит регіонального бюджету через зниження податкових надходжень.
Один з головних ударів по галузі – різке зменшення імпорту вугілля з боку Китаю. Хоча раніше саме китайські закупівлі частково компенсували втрату європейських ринків, тепер і ця «подушка безпеки» зникає.
Ціни на світових ринках також падають. На тлі зниженого попиту та надлишку пропозицій російське вугілля втрачає конкурентоспроможність.
Після повномасштабного вторгнення в Україну більшість постачань західного обладнання в Росію припинилась. Через це шахтарі змушені “канібалізувати” стару техніку — розбирають діючі механізми, щоб утримати хоч якісь об’єкти.
Кредитування також недоступне: відсоткові ставки перевищують 20%, що знищує рентабельність навіть великих компаній.
Попри те, що на частку вугільної промисловості припадає менш як 0,5% ВВП Росії, галузь забезпечує понад 15% електроенергії та виконує критичну соціальну функцію в депресивних регіонах.
Кемеровська область, наприклад, уже скоротила соціальні виплати, надбавки медикам та інші важливі програми.
Якщо тенденції не зміняться, загальні втрати галузі у 2024 році можуть перевищити 4,5 мільярда доларів. При цьому сукупний борг підприємств наближається до 1,4 трильйона рублів — цифра, яка загрожує системною фінансовою дестабілізацією.
На тлі цього «ідеального шторму» Путін втрачає ще один важіль економічного впливу — не лише на зовнішні ринки, але й усередині країни. Шахти закриваються, борги зростають, а Китай іде шукати енергію в інших джерелах.