Археологічні розкопки в Мохенджо-Даро, одному з найбільших міст давнини, виявили, що його історія є набагато давнішою, ніж це вважалося раніше. Останні дослідження дозволили на кілька століть перенести дату заснування міста, що суттєво змінює наші уявлення про розвиток ранніх урбаністичних центрів у Південній Азії.
Це місто, розташоване поблизу річки Інд на території сучасного Пакистану, займало площу понад 620 акрів і могло вміщати до 40 тисяч жителів у свій найвищий період. Мохенджо-Даро вважається одним із ключових осередків бронзової доби.
Результати радіовуглецевого аналізу свідчать, що поселення на цій території існувало вже під час ранньої хараппської культури, приблизно між 3300 і 2600 роками до нашої ери. Це відкриття підтверджує, що розвиток міста був поступовим процесом, а не раптовим явищем, як вважалося раніше. Археологи виявили, що під пізнішими шарами забудови знаходяться залишки ще більш давніх поселень, що свідчить про еволюцію Мохенджо-Даро з маленької громади до великого міського центру.
Серед цікавих знахідок — величезна споруда з глиняної цегли, яка спочатку вважалася захисною стіною від повеней. Проте нові дослідження показали, що вона виконувала багатофункціональні ролі і була зведена протягом тривалого часу. Частини цієї стіни датуються приблизно 2700–2600 роками до нашої ери, що вказує на високий рівень організації та планування в суспільстві того часу.
Мохенджо-Даро славиться своєю раціональною забудовою, що включає стандартизовану цеглу, чітке планування вулиць і складну систему водовідведення. Однією з найбільш знакових споруд є Велика лазня, яка, імовірно, використовувалася для громадських чи релігійних церемоній. Попри значний прогрес, писемність цієї цивілізації залишається нерозшифрованою, що відкриває нові питання щодо її культури та соціальної структури.
Дослідження також показали, що територія Мохенджо-Даро продовжувала використовуватися навіть після занепаду цивілізації Інду. Зокрема, археологи виявили монети більш пізнього періоду, що підтверджує тривале значення цього місця.
Таким чином, нові знахідки підтверджують, що Мохенджо-Даро формувалося протягом століть. Подальші археологічні роботи можуть ще більше пролити світло на історію одного з найперших великих міст людства.