Рішення президента США Дональда Трампа надати Україні офіційну ліцензію на виробництво ракет-перехоплювачів до систем ППО Patriot стало потужною дипломатичною перемогою Володимира Зеленського на саміті НАТО в Анкарі. Проте сувора воєнна реальність диктує свої умови.
Розгортати високотехнологічні лінії під російськими обстрілами — надто великий ризик. Тому виробничий процес планують запустити на безпечних європейських майданчиках.
Чому обрано Німеччину?
Експерти з оборонної промисловості називають Берлін ідеальним стартовим майданчиком для «українського» замовлення з кількох причин:
Готова інфраструктура: Німеччина вже має розгорнутий та перевірений власний виробничий ланцюг для збирання ракет-перехоплювачів версії PAC-2 (через спільне підприємство MBDA та оборонного гіганта RTX).
Фактор безпеки: Заводи в Центральній Європі захищені від ударів російських балістичних чи крилатих ракет.
Повоєнна перспектива: Стратегічний план передбачає, що щойно активні бойові дії завершаться і безпекова ситуація стабілізується, обладнання, технології та ліцензійні лінії буде повністю перенесено на територію України.
Головна пастка: часовий розрив та дефіцит
Попри весь оптимізм навколо отримання американської ліцензії, оборонні аналітики закликають зняти рожеві окуляри та вказують на серйозний виклики:
Навіть за максимального сприяння та фінансування з боку союзників, на технічне розгортання ліній, постачання складних компонентів (зокрема головок самонаведення від Boeing) та сертифікацію перших ракет піде найменше один рік (а за оцінками деяких аналітиків — і кілька років).
Це означає, що хронічний дефіцит протиракет нікуди не зникне просто зараз. Поки заводи в Європі лише готуватимуться до запуску, Києву доведеться щодня ухвалювати важкі компромісні рішення: які саме об’єкти енергетики та які міста прикривати наявними залишками дефіцитних перехоплювачів, поки Росія намагається тиснути своєю балістичною перевагою.
