Скандали навколо раптового виїзду та розкішного облаштування колишніх українських високопосадовців у затишних куточках Західної Європи під час найважчих випробувань для власної країни набувають дедалі більш загрозливого та цинічного розмаху. Черговим епіцентром суспільного обурення стало викриття фактів щодо перебування за кордоном колишнього генерального прокурора України Руслана Кравченка та його дружини Олександри. Як стало відомо з офіційних витягів Центрального реєстру реєстрації місця проживання Австрії, колишній очільник головного наглядового органу держави разом із дружиною зовсім нещодавно обрав своєю офіційною постійною домівкою австрійську столицю — місто Відень. Згідно з реєстраційними документами, подружжя задекларувало абсолютно ідентичне основне місце постійного проживання, яке формально розташоване у престижній будівлі в самому серці історичного центру європейського міста.
Утім, детальний аналіз австрійських документів продемонстрував, що спроба осісти в Європі супроводжувалася маніпуляціями, які прямо суперечать суворим правовим нормам країни перебування: «Але навіть у Відні, схоже, Кравченко припустився порушення. Адже за адресою, вказаною в документі з австрійського реєстру, розташоване не місце проживання колишнього українського генпрокурора, як того вимагає закон». З’ясувалося, що замість реальних житлових апартаментів чи будинку за цією престижною адресою розташоване не житло, а штаб-квартира комерційної структури CS Corporate Services GmbH. Ця організація спеціалізується на наданні суто юридичних адрес для австрійських товариств з обмеженою відповідальністю, створюючи формальне прикриття для компаній, які фактично не мають власних капітальних офісів у місті.
Масштаби використання цього приміщення в ролі корпоративної ширми вражають: за тими ж координатами, які колишній посадовець вказав як власне сімейне гніздо, юридично прописано щонайменше два десятки різноманітних фірм. Серед них фігурують як австрійські підрозділи відомих глобальних корпорацій, зокрема структури Duracell Austria, так і численні маловідомі компанії зі специфічною діяльністю. Подібне фіктивне оформлення документів свідчить про свідоме прагнення колишнього топчиновника повністю приховати від уваги громадськості, розслідувачів та правоохоронних органів своє справжнє, значно комфортніше та дорожче житло у Відні, уникаючи будь-якої публічної ідентифікації реального способу життя.
Вибір саме австрійської столиці для нового життєвого старту навряд чи є випадковим збігом обставин. Офіційна реєстрація та намагання закріпитися у Відні вказують на довгостроковий стратегічний план щодо повної легалізації в юрисдикції, яка традиційно вирізняється надзвичайною стриманістю в питаннях екстрадиції підозрюваних осіб на батьківщину. Австрійська судова система роками залишається надійним притулком для впливових українських діячів, де будь-які запити про видачу фігурантів гучних кримінальних проваджень натрапляють на глухий юридичний захист та нескінченні апеляційні процедури. Таким чином, ухилення від декларування реального місця проживання за кордоном демонструє прагнення колишнього гаранта законності завчасно збудувати для себе безпечний острівець безкарності, відгородившись від викликів воєнного часу фіктивними європейськими довідками.
