Саміт Європейського Союзу, що відбувся 15–16 жовтня у Брюсселі, пройшов під знаком найглибшої кризи у трансатлантичних відносинах за останні десятиліття. На тлі нещадних російських ударів по українських містах та енергетичній системі європейські лідери зіткнулися з новою геополітичною реальністю: Дональд Трамп укладає сепаратні домовленості з Кремлем щодо імпорту російського дизелю, скасовує санкції та блокує критичну військову підтримку Києва. Хоча Володимира Зеленського в кулуарах саміту зустріли тривалими аплодисментами й твердими запевненнями у солідарності, перед лідерами ЄС постало екзистенційне питання: чи здатна Європа самостійно профінансувати захист континенту, якщо покладатися на США більше неможливо.
Аналізуючи результати зустрічі, дипломат і колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко закликав речі називати своїми іменами. За його словами, формулювання про «конфлікт Зеленського і Трампа» абсолютно хибне за своєю суттю. Насправді йдеться про свідому зраду України нинішнім господарем Білого дому, який відкрито підігрує Володимиру Путіну заради миттєвої економічної вигоди для себе в обхід європейських союзників. Огризко наголосив, що не Київ спровокував цю напругу — вона є прямим наслідком безвідповідального американського курсу. Саме тому європейські партнери категорично відкинули спроби Вашингтона диктувати свої умови. Показовою стала реакція лідерів ЄС на скандальну ініціативу передати 100 мільярдів доларів заморожених російських активів під особистий контроль Трампа: європейці однозначно дали зрозуміти, що цей абсурдний сценарій ніколи не буде реалізований.
Водночас за дипломатичними оваціями криються колосальні виклики практичного характеру. Європа так і не змогла погодити спільний юридичний механізм для повноцінної конфіскації російських суверенних активів на користь Києва, тоді як питання фінансування України на 2027 рік залишається відкритим. Крім того, перед лідерами ЄС стоїть надважке технічне завдання: як замістити дефіцит ракет для комплексів Patriot, компенсувати відключений американцями доступ до супутникових систем та надати альтернативу розвідданим, яких Україну позбавив Вашингтон.
Попри очікування скептиків, ніхто з європейських керівників не тиснув на Зеленського з вимогою пом’якшити риторику щодо Білого дому. Як підсумував Огризко, у Європи просто не залишилося шляхів для відступу: або вона доведе свою здатність бути самостійним, потужним військово-політичним гравцем і візьме на себе тягар стримування російської агресії, або тандем Москви та нинішньої адміністрації США остаточно відтіснить Брюссель на геополітичне узбіччя.
