Незважаючи на посилення російських ударів по цивільній та енергетичній інфраструктурі України, наша держава має ключову перевагу, яка нівелює військову міць агресора — системну економічну та логістичну підтримку західних союзників. Росія, навпаки, змушена самостійно тягнути фінансовий тягар війни під тиском жорстких санкцій та успішних українських ударів.
Асиметрія ресурсів проявляється практично в усіх сферах. Українські далекобійні дрони вивели з ладу понад третину російських нафтопереробних потужностей, спровокувавши в РФ масштабну паливну кризу, тоді як український ринок пального стабільно функціонує завдяки європейському імпорту. Крім того, логістичні хаби в Польщі, Німеччині та Румунії забезпечують безперебійне постачання, а українські оборонні підприємства розгортають виробничі потужності по всій Європі — включно з будівництвом заводу ракетного палива в Данії.
Водночас Кремль опинився у геополітичній ізоляції: союзники з Центральної Азії та Білорусь уникають прямої участі у війні, Північна Корея та Іран виснажені, а Китай використовує скрутне становище Москви виключно для купівлі дешевих енергоресурсів. Через нездатність дати симетричну відповідь Росія дедалі більше схиляється до гібридної війни, саботажу та кібератак проти європейських країн, а російські радикали навіть обговорюють можливість точкових провокацій проти європейських логістичних центрів. Утім, союзники та Київ зберігають значний арсенал інструментів для ще болючішого удару у відповідь на будь-яку ескалацію.
